Держава — не погода, яку лишається перетерпіти.

Три поломки. Я зустрічав їх усюди — у Римі й у радянській імперії, у монополії на гроші та в монополії на літопис. Змінювалися дати й прапори. Будова повторювалася.

І ось що нове: на кожну поломку є робочий контрприклад. Не креслення на серветці — те, що вже крутиться.

Людина — мета системи, а не витратний матеріал

У всякої системи є рядок, який майже ніколи не пишуть явно, — заради кого вона. Захоплені інститути відповідали на нього, не вимовляючи: заради центру. Я ставлю в основу інший.

Еволюція, а не революція

Знос і є хвороба в гострій формі: миттєва відмова всього разом, після якої кермо дістається тому, хто перший дотягнувся. Живе господарство переносять інакше — частинами, під навантаженням, оборотними кроками.

Одна ставка на клас. Збірка вже доведеного в один робочий примірник.

• Правила, яких не можна переписати заднім числом у чиїхось інтересах.
• Грошова колія з відкритим виходом.
• Цифрова належність поверх колишньої — за вибором, а не замість неї.
• Особистий інструментарій судження.

Клас від цієї ставки не залежить. Якщо моя збірка виявиться невдалою (а з першими спробами найчастіше так і буває), аргумент не падає. Міряти клас треба його власними доводами, а не моїм успіхом.

Книжку «Stateless Society» дописано. Вона виходить тут, цілком і безкоштовно: іншого видання немає, і чекати дати не треба.